1. Загальні відомості про підлоги

Підлога - це багатошарова конструкція, що складається з таких головних елементів: покриття (так звана чиста підлога), прошарку, стяжок, основи (підстильного шару), гідроізоляційного та тепло-, звукоізоляційного шару (за потреби).

До підлоги ставлять високі вимоги щодо міцності й дотримання санітарно-гігієнічних норм. Вона може виконувати функції естетичного елемента приміщення. Влаштовують підлоги на перекриттях або ґрунті. Останнім часом їх улаштовують також по покриттю як головний елемент тераси.

Конструктивне вирішення підлоги вибирають з урахуванням його техніко-економічної доцільності в конкретних умовах будівництва та з урахуванням забезпечення:

надійності і довговічності прийнятої конструкції;

економічної доцільності використання різних видів матеріалів;

щонайповнішого використання фізико-механічних властивостей застосовуваних матеріалів;

максимальної продуктивності за рахунок використання технологічних властивостей матеріалів, ефективних засобів механізації та ін.

Зона впливу рідин унаслідок їх перенесення на підошвах взуття і шинах транспорту поширюється в усі боки (в тім числі суміжні приміщення) від місця змочування підлоги:

водою і водними розчинами - на 20 м;

мінеральними оливами й емульсіями - на 100 м.

Проектування підлог, у свою чергу, здійснюють залежно від інтенсивності впливу на них механічних навантажень, рідин, агресивного середовища і кліматичних умов будівництва, згідно зі СНиП 2.03.13-88 «Полы».

Інтенсивність впливу рідин на підлогу слід вважати:

малою - незначний вплив рідин на підлогу; поверхня підлоги суха чи трохи волога; покриття підлоги рідинами не просочується; для прибирання приміщень воду зі шлангів не розливають;

середньою - періодичне зволоження підлоги, що зумовлює просочування покриття рідинами; поверхня підлоги зазвичай волога або мокра; рідини по поверхні підлоги стікають періодично;

великою - постійне або часто повторюване стікання рідин по поверхні підлоги.

Таблиця 1.1 - Інтенсивність механічних навантажень підлог

Миття підлоги (без розливання води) і зрідка випадкове потрапляння на неї бризок, крапель тощо не вважають впливом рідин на підлогу.

Покриття - верхній шар підлоги, що безпосередньо піддається експлуатаційним впливам.

Прошарок - проміжний шар підлоги, що звязує покриття з нижче розміщеним шаром підлоги, слугує для вирівнювання і підготовки нижче розміщеного шару під укладання покриття; як прошарок застосовують синтетичні клеї, бітумні мастики, цементно-піщані розчини та інші матеріали.

Рис. 1.1

Стяжка (основа під покриття) - шар підлоги, що слугує для вирівнювання поверхні нижче розміщеного шару підлоги або перекриття, надання конструкції підлоги заданого уклону, заховання різних трубопроводів, розподілу навантажень по нежорстких нижче розміщених шарах підлоги на перекритті.

Підстильний шар (основа) - шар підлоги, що розподіляє навантаження на ґрунт. Його виконують з гравію, шлаку, щебеню, бетону, асфальтобетону, кругляка або іншого матеріалу.

Гідроізоляційний шар (шари) - шар, що перешкоджає проникненню крізь підлогу води та інших рідин, а також потраплянню в підлогу ґрунтових вод.

Звукоізоляційний шар - шар, що забезпечує звукоізоляцію згідно зі СНиП ІІ-12-77 «Защита от шума».

Теплоізоляційний шар -конструктивний елемент, що виконується при улаштуванні підлог у житлових і громадських приміщеннях, а також у приміщеннях спеціального призначення (морозильні камери та ін.) Він зменшує теплопровідність підлоги і виконується з теплоізоляціонних матеріалів (шлак, керамзит, жорсткі мінераловатні плити і т. п.).

Найбільшого поширення як прошарки підлог набули саморозтічні полімерцементні маси. Властивості цих матеріалів дають змогу вирівняти поверхню під подальше укладання практично будь-яких покриттів.

Залежно від інтенсивності механічного впливу підбирають і марку суміші. Основним критерієм оцінки є міцність на стиск. Так, за слабких навантажень міцність на стиск саморозтічних сумішей має бути не менше 15 МПа, помірних - не менше 25, значних - не менше 30, дуже значних - не менше 40 МПа.

Залежно від міцнісних характеристик прошарку, його адгезії до основи і когезійної міцності поверхневого шару визначають можливість укладання того чи іншого покриття .

Таблиця 1.2 - Вимоги до прошарку залежно від типу покриття, що укладається, та інтенсивності механічних впливів

Стяжки у підлогах застосовують у тих випадках, коли потрібно:

вирівняти поверхню шару, що лежить нижче;

заховати комунікаційні трубопроводи;

розподілити навантаження по тепло- і звукоізоляційному шару;

створити потрібні уклони;

створити належну поверхню під гідроізоляцію.

Суміші для влаштування стяжок характеризують насамперед міцнісними показниками, строками тужавлення і ступенем складності при укладанні

Таблиця 1.3 - Вимоги до стяжок залежно від інтенсивності механічних впливів і конструкції підлоги

Товщину підстильного шару розраховують залежно від діючого на підлогу навантаження, застосовуваних матеріалів і властивостей ґрунту, на який він укладається.

Бетонний підстильний шар:

у житлових і громадських приміщеннях має бути завтовшки не менше 80 мм, мати міцність на стиск не менше 25 МПа;

у виробничих приміщеннях товщина шару має бути не менше 100 мм, а міцність бетону на стиск - не менше 35 МПа.

Особливі вимоги ставлять до основи при застосуванні епоксидних чи поліуретанових покриттів - міцність на стиск їх має бути не менше 35 МПа, міцність поверхневого шару на відрив - не менше 1,5 МПа, вологість епоксидних покриттів - не більше 2 %.

Дефекти в основі і способи їх усунення (відновлення бетону, цементно-піщаної стяжки, мозаїчних покриттів), які трапляються найчастіше, наведено нижче.

Гідроізоляцію для захисту підлоги від впливу води та інших рідин варто передбачати за середньої і великої інтенсивності їхнього впливу на підлогу згідно зі СНиП 2.03.13-88.

Середньою вважають інтенсивність впливу за періодичного зволоження підлоги, що призводить до просочування покриття рідинами; поверхня підлоги зазвичай волога або мокра; рідини по поверхні підлоги стікають періодично.

Великою є інтенсивність впливу за постійного чи часто повторюваного стікання рідин по поверхні підлоги.

Якщо підлога знаходиться в зоні небезпечного капілярного підняття ґрунтових вод, гідроізоляцію слід улаштовувати з боку впливу води. Як правило, для цих цілей використовують рулонні або мастикові бітумно-полімерні матеріали. За таким самим принципом улаштовують гідроізоляцію в разі розміщення бетонного підстильного шару нижче рівня вимощення будинку в приміщеннях, де відсутній вплив на підлогу стічних вод середньої і великої інтенсивності.

Звукоізоляцію конструкції підлоги влаштовують у житлових, громадських і адміністративних будинках по міжповерхових перекриттях. Як правило, по основі підлоги укладають комунікаційні трубопроводи, тому під час вибору матеріалу для звукоізоляції потрібно враховувати і цей важливий чинник.

Для звукоізоляції використовують різні типи матеріалів, у тім числі мінеральні плити, спучені полімерні рулонні плівки тощо, по яких надалі треба укладати стяжку з досить жорсткими вимогами щодо її властивостей - високою міцністю, тріщиностійкістю, значною товщиною шару. Наприклад, по мінераловатних плитах рекомендується бетонна стяжка завтовшки не менше 70 мм. Ставиться також ціла низка інших вимог, покликаних забезпечити її монолітність і цілісність для укладання надалі по ній покриттів підлоги.

Аналіз пропонованих на будівельному ринку технологій для влаштування покриттів підлоги, показує, що їх можна класифікувати по виду матеріалів, конструктивним, технологічних або експлуатаційним особливостям.

Рис. 1.2 - Класифікація покриттів підлог

Таблиця 1.4 - Сфери застосування різних типів покриттів

До покриттів підлог у виробничих приміщеннях харчової промисловості ставлять особливі вимоги, а саме:

відповідно до санітарних і гігієнічних вимог поверхня покриття не повинна бути джерелом пилу і має легко піддаватися прибиранню;

поверхня покриття і шви мають бути позбавлені гострих країв, тріщин та інших дефектів, де можуть накопичуватися виробниче сміття, пил, бруд і мікроорганізми;

покриття слід укладати так, щоб забезпечити належний стік рідин із поверхні підлоги;

покриття має бути несприйнятливим до розвитку мікроорганізмів, особливо цвілі і грибків, і не сприяти їх розвитку;

у процесі експлуатації покриття не повинне виділяти шкідливих речовин, у тім числі запахів;

поверхня покриття має бути неслизькою, стійкою до стирання і досить міцною;

покриття має витримувати інтенсивний вплив механічних навантажень, бути стійким до впливу різних температур: від -40 С (холодильники, рефрижератори) до +150 С; витримувати циклічні гідротермічні впливи (дія гарячої води понад 80 С під час прибирання приміщення);

покриття не повинне вбирати речовин, що виділяються в процесі виробництва тих чи інших продуктів, а також мийні засоби і розчинники;

покриття має бути ремонтопридатним.

2. Системи підлоги

Системи підлоги можна поділити на підлоги з сухою основою та підлогові системи. Сухі основи підлоги (сухі монолітні підлогові системи) застосовують переважно у будівництві житлових та офісних споруд, будівель для медичних установ, готельних та адміністративних споруд. При санації та відновленні будівель сухі основи підлоги застосовують насамперед завдяки невеликій масі, сухому способу монтажу та сприятливим акустичним, теплозахисним і протипожежним властивостям.

Підлогові системи, наприклад, подвійні підлоги та порожнисті підлоги, в основному застосовують в будівництві офісних та адміністративних споруд. Вони є оптимальним варіантом особливо в таких випадках, коли в порожнинах прокладають кабелі та трубопроводи, або коли передбачається проведення наступних інсталяційних робіт у великих офісних приміщеннях, компютерних залах і лабораторіях. Завдяки універсальним можливостям для прокладення трубопроводів і комунікацій вони особливо підходять для офісних приміщень, коли на момент укладання підлоги ще не визначений наступний розподіл приміщення на зони.

Таблиця 2.1 - Підлогові системи в сухому будівництві: властивості та сфери застосування