Основні конструктивні елементи великопанельних будинків

У каркасно-панельних будівлях всі основні навантаження сприймаються Каркасом будівлі, а панелі служать зазвичай заповненням каркаса і захисними елементами.

Конструктивна схема каркасно-панельного будинку: 1 - колона; 2 - ригель; 3 - панель перекриття; 4 - діафрагма жорсткості; 5 - панель зовнішньої стіни.

У каркасно-панельних будинках з панелями перекриттів розміром «на кімнату» каркаси можуть проектуватися без ригелів (по так званій безригельній схемі) панелей перекриття з обпиранням безпосередньо на колони. До безтигельною схемою звертаються також і в тих випадках, коли потрібні великі приміщення, наприклад, в громадських або виробничих будівлях.

Безкаркасні будівлі конструюються з панелей, що виконують одночасно несучі та огороджувальні функції. Безкаркасні будівлі порівняно з каркасними складаються з меншої кількості збірних елементів і відрізняються простотою монтажу. В цих будівлях зовнішні і внутрішні стіни сприймають усі навантаження, що діють на будівлю. Просторова жорсткість і стійкість забезпечується взаємним звязком між панелями стін і перекриттів.

Великопанельні конструкції зовнішніх стін складаються з панелей, розмір яких по висоті дорівнює одному або двох поверхах, а по ширині - на одній або двох кімнат. Панелі можуть бути глухими (без прорізів), з віконними або дверними отворами. По конструкції розрізняють одношарові стінові панелі (суцільні) і багатошарові (шаруваті). Одношарові панелі виготовляються з матеріалів, що володіють теплоізоляційними властивостями і одночасно здатних виконувати несучі функції, наприклад з легкого бетону, ніздрюватих бетонів, керамічних пустотілих каменів і т. п. Багатошарові стінові панелі робляться двошаровими або тришаровими; товщина їх залежить від кліматичних умов району будівництва і фізико-технічних властивостей матеріалів, застосовуваних для утеплювального шару і для зовнішніх (несучих) шарів. Зовнішні шари панелей зазвичай виконуються з важкого, легкого або щільного силікатного бетону, цегляної кладки, листових матеріалів (азбестоцементу, сталі, алюмінію і ін). Для утеплювального шару можуть бути використані пінополістирол, мінераловатні жорсткі і напівтверді плити, ніздрюваті бетони і т. п. Панелі стін випускаються заводами повністю обробленими з підготовленими під фарбування поверхнями, з вікнами й дверима, в панелі вмонтовані трубопроводи опалювальної і ін. систем, електропроводка і т. д. Поверхня панелей зовнішніх стін покривається декоративним розчином або облицьовується керамічної або ін. оздоблювальними плитками. Після монтажу стики між панелями заповнюються цементним розчином, легким або звичайним бетоном, а потім герметизуються із застосуванням пружних прокладок і спеціальних мастик.

Зовнішня стінова панельна плита

Найбільш відповідальними вузлами в конструкції панельних будинків є стики стінових панелей між собою і панелями перекриттів. Стики між панелями зовнішніх стін повинні бути герметичними (т. е, мати малу повітропроникність і виключати проникнення атмосферної вологи всередину конструкції), не допускати утворення конденсату у місці стику (внаслідок недостатніх теплозахисних властивостей), мати достатню міцність, щоб оберегти стик від появи в ньому тріщин. Одночасно до стиках предявляються вимоги довговічності, звукоізоляції і простоти монтажу.

По розташуванню розрізняють горизонтальні і вертикальні стики.

Вертикальні стики за способом звязків панелей між собою поділяють на пружньоподатливийі жорсткі (монолітні). При влаштуванні пружньоподатливого стику панелі зєднують за допомогою сталевих звязків (накладок), що приварюються до закладних деталей стикуються панелей. У паз, утворений чвертями, входить стінова панель поперечної стіни. Для герметизації стику в її вузьку щілину заводять ущільнювальний шнур гернита на клеї або пароізола на мастиці. З зовнішньої сторони стик промащують спеціальною мастикою - тіоколовим герметиком. Для ізоляції від проникнення вологи з внутрішньої сторони стику наклеюють на бітумній мастиці вертикальну смужку з одного шару гідроізолу або руберойду. У вертикальний колодязь стику вставляють утеплюючі вкладиші і заповнюють важким бетоном.

Недоліком пружно піддатливих стиків є можливість корозії сталевих звязків і закладних деталей. Такі кріплення податливі і не завжди забезпечують тривалу спільну роботу сполучаються панелей і, отже, не можуть вберегти стик від появи тріщин. Для захисту від корозії закладні деталі і накладки покривають на заводі з усіх боків цинком. Після зварювання при монтажі панелей захисний шар з лицьової сторони заставних деталей і звязку-накладки відновлюється з допомогою газополумяної металізації.

Більш надійними є жорсткі монолітні стики. Виконуються вони за допомогою випущених із сполучуваних елементів сталевих петель, що зєднуються, при монтажі скобами з круглої сталі діаметром 12 мм з наступним замонолічуванням бетоном. У вертикальних стиках панелей невеликої товщини застосовують утеплюючі вкладиші з пінополістиролу або мінераловатних плит, обгорнутих пергаміном. Герметизація від проникнення вологи і продування досягається введенням у конструкцію стику пружної прокладки з пароізола, покритого спеціальною мастикою. Утворюється усередині стику повітряна порожнина служить дренажним каналом, по якому потрапляє всередину шва волога стікає вниз і випускається на рівні цоколя назовні.