4. Матеріали для декорування (глазур, ангоби, керамічні фарби)

Декорування виробів може бути здійснено різними методами, в тому числі за рахунок підбору складу керамічних мас, що забезпечує отримання черепка потрібного кольору та структури; покриттям готових виробів ангобами, глазурами, емалями, керамічними фарбами; декоративною обробкою при випалюванні; рельєфною та фактурною обробкою; металізацією.

Щоб поліпшити декоративний вигляд і стійкість до зовнішніх впливів, керамічні вироби покривають глазурами (поливою) чи ангобом.

Глазур (полива) - це склоподібне покриття, завтовшки 0,1…0,2 мм, яке наносять на поверхню керамічного виробу і закріплюють випалюванням. Крім підвищення декоративних властивостей, глазур знижує водопроникність, підвищує міцність та атмосферостійкість керамічних виробів. Основні компоненти глазурі: кварц, польовий шпат, каолін, солі лужних і лужноземельних металів. До їх складу можуть входити також пегматит, крейда, доломіт, перліт, бура, борна кислота, оксиди свинцю, цинку тощо. Склади глазурі можуть бути різноманітними, але в усіх випадках вони містять не менше 85…90% кремнезему та оксиду алюмінію.

Глазурі бувають прозорі і глухі (емалі), безбарвні і забарвлені, глянсові і матові, тугоплавкі і легкоплавкі.

При одноразовому випалюванні виробів склад глазурі розраховують таким чином, щоб температура її плавлення була близькою до температури спікання черепка і щоб вона мала однаковий з ним коефіцієнт термічного розширення (для запобігання утворенню цека - тонких тріщин на поверхні готових виробів).

За способом приготування глазурі поділяють на сирі (нефритовані) та сплавлені (фритовані). Нефритовані глазурі використовують для декорування виробів із напівфарфорових та фарфорових мас, а фритовані - для виробів із фаянсових мас.

Глазурі наносять методами занурення, поливання або пульверизацією на попередньо випалені або добре висушені вироби у вигляді тонкодисперсної водної суспензії. Вироби вбирають вологу, а тверда речовина поливи відкладається на поверхні щільним шаром, який при випалюванні розплавляється на ній у вигляді тонкої склоподібної плівки. Випалювання виконують за тим самим режимом, що й неглазурованих виробів, при підтриманні нейтрального або слабкоокиснювального газового середовища.

Ангоб виготовляють з білої або кольорової глини і наносять на поверхню невипаленого керамічного виробу (сирцю) тонким шаром (завтовшки 0,2…0,3 мм) у вигляді водної суспензії. На відміну від поливи, ангоб при випалюванні не розплавляється і надає виробу матової поверхні. Ангобування застосовують у виробництві лицьової цегли, при цьому ангоб наносять на довжикову і поперечикову поверхні глиняного бруса, що виходить зі стрічкового преса, методом розпилювання за допомогою форсунок, розташованих у пульверизаційній камері між мундштуком преса і різальним апаратом.

Керамічні фарби - це забарвлені мінеральні сполуки металів із керамічними масами і глазурами, утворені у процесі випалювання. Барвниками в них є природні або штучні пігменти різного кольору (наприклад, графіт - сірий, оксид заліза - коричневий, оксид хрому - зелений, оксид кобальту - синій, антимонат свинцю - жовтий тощо).

Керамічні фарби бувають надглазурні і підглазурні; надглазурні - це суміш пігментів з флюсами (легкоплавкими стеклами), а підглазурні - суміш пігментів з глазурю. Колір та інтенсивність забарвлення виробів залежать від температури випалювання, кількості і виду пігменту. Випалюють надглазурні фарби при 550…860^оС, а підглазурні - до 1450^оС.