3.3. Якісна оцінка земель господарства. Бонітування ґрунтів

Для виконання даного пункту потрібно за підручником повторити тему «Бонітування ґрунтів та якісна оцінка земель».

Бонітування ґрунтів (від лат. – bonitas – доброякісність) – це спеціалізована генетико-виробнича класифікація ґрунтів, побудована на їх об’єктивних природних і стійко набутих у процесі сільськогосподарського використання ознаках і властивостях, які мають найбільше значення для росту сільськогосподарських культур, виражена в кількісних показниках – балах.

Головна мета бонітування ґрунтів – кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто наскільки один ґрунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати ріст і розвиток сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів дозволяє порівнювати і групувати ґрунти за продуктивністю; надає можливість виявляти найбільш сприятливі ґрунти для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур; допомагає найефективнішому використанню добрив, проведенню агротехнічних та меліоративних заходів; сприяє введенню зональних систем землеробства; ставить за мету підвищення продуктивності природних кормових угідь і лісових насаджень; має велике значення в охороні ґрунтів від деградації (ерозії, забруднення важкими металами, пестицидами, заболочення і т.д.).

Для проведення бонітування досить часто використовують агроекологічний метод.

Завдання методу полягає в тому, щоб дати оцінку ґрунту як природно-історичному тілу, яке має істотну властивість – родючість. Оцінку ґрунтів передбачається проводити на об’єктивних властивостях і ознаках, які притаманні самим ґрунтам.

Для проведення бонітування необхідні такі матеріали: план ґрунтів господарства у масштабі 1:10000 або 1:25000, ґрунтовий нарис, дані про забезпеченість ґрунтів елементами живлення (азотом, фосфором, калієм), рН сольової витяжки, довідкова література про водно-фізичні властивості ґрунтів України (дані розділу 2).

Бонітування слід розпочинати з оцінки агровиробничих груп ґрунтів. Для цього по кожній агровиробничій групі необхідно зібрати такі дані і провести наступні розрахунки:

1. Вміст гумусу (в %) і його запаси (т/га) у шарі 0-100 см.

Запаси гумусу розраховують спочатку в окремих генетичних горизонтах за формулою 17:

М=ad_vh, (17)

де М – запаси гумусу, т/га для шару h;

a – вміст гумусу, %;

d_v – щільність ґрунту, г/см³;

h – глибина шару, см.

Наприклад, М_0-20=4,21,120=92,4 (т/га).

Потім дані по горизонтах додають і одержують загальний запас гумусу (т/га) у шарі 0-100 см (18):

∑М_0-100= М_0-20 + М_20-40 + … + М_80-100, (18)

Наприклад, ∑М_0-100= 360,5 (т/га)

2. Максимально можливі запаси продуктивної вологи (діапазон активної вологи - ДАВ) розраховують як різницю між найменшою вологоємністю та вологості в’янення по шарах або генетичних горизонтах за формулою 19:

ДАВ = (НВ - ВВ) d_v  h  0,1, (19)

де ДАВ – діапазон активної вологи, мм;

НВ – найменша вологоємність, %;

ВВ – вологість в’янення, %;

d_v – щільність ґрунту, г/см³;

h – глибина шару, см;

0,1 – коефіцієнт для перерахунку в мм.

Наприклад, ДАВ_0-20 = (24,7-12,5) · 1,1 · 20 · 0,1 = 26,8 (мм).

Дані по шарах підсумовують і одержують величину ДАВ у шарі 0-100 см (20):

∑ДАВ_0-100= ДАВ_0-20 + ДАВ_20-40 + … + ДАВ_80-100, (20).

Наприклад, ∑ДАВ_0-100 = 158,4 (мм).

Дані для розрахунку ДАВ виписують з довідкової літератури.

3. Дані по вмісту в орному шарі ґрунту елементів живлення (азоту, фосфору, калію) вибирають виключно з результатів агрохімічного обстеження ґрунтів господарства (табл. 5). При цьому обов’язково вказують методи визначення елементів живлення.

Наприклад, вміст азоту (N) у орному шарі ґрунту становить 12,6 мг/100 г ґрунту, фосфору (P₂O₅) – 10,0; калію (K₂O) – 12,6 мг/100 г ґрунту.

4. Для оцінки негативних властивостей ґрунтів узагальнюються матеріали за ступенем солонцюватості (вміст обмінного натрію у % від ємності катіонного обміну, глибина залягання солонцевого горизонту); ступенем засолення (склад, концентрація і глибина залягання легкорозчинних солей); гідролітичною кислотністю, сумою обмінних основ, ступенем насиченості основами, ступенем оглеєння (глеюваті, глейові, сильноглейові, поверхнево оглеєні), глибиною залягання, складом і ступенем мінералізації ґрунтових вод, скелетністю ґрунту (%), завалуненістю, наявністю чагарників, купин, пнів (у % від площі, які вони займають).

5. Дані діагностичних ознак служать основою для встановлення балу бонітету ґрунтів, його розраховують таким чином: для кожного діагностичного показника, який виступає в ролі одного з основних критеріїв (запаси М, ДАВ, вміст N, P₂O₅, K₂O), спочатку студент розраховує бал бонітету, як процентне відношення фактичного значення ознаки до еталону за формулою (21):

Б_оз = Ф100/Е, (21)

де Б_оз – бал типової діагностичної ознаки, %;

Ф – фактичне значення ознаки;

Е – еталонне значення ознаки.

Таким чином абсолютні значення ознак перераховуються на відносні.

6. Еталоном запасів гумусу служить величина 500 т/га у шарі 0-100 см. Такі його запаси характерні для найродючіших чорноземів типових і звичайних глибоких високогумусованих. Ціна балу із 100 можливих з такого критерію, як запаси гумусу в метровому шарі ґрунту становить:

Ц_М= Е:100, (22)

Даний показник розраховують один раз для всіх ґрунтових відмін господарства: Ц_М= 500:100=5.

Для діапазону активної вологи еталоном є величина 200 мм засвоюваної вологи у шарі 0-100 см. Такий її запас повністю задовольняє потреби рослин у воді. В ґрунтах з таким запасом створюється найоптимальніший водно-повітряний режим. Ціна балу для ДАВ розраховується аналогічно попередньому за формулою 22: Ц_ДАВ = 200:100=2.

Стандартами для елементів живлення служать наступні величини:

- для сполук азоту, які легко гідролізуються і визначаються за методом Тюріна-Кононової – 10 мг на 100 г ґрунту. Ціна балу для критерію: Ц_N=10:100=0,1;

- для рухомих форм фосфору, визначених за Кірсановим – 26, Чириковим – 20, Мачигіним – 6 мг на 100 г ґрунту. Якщо вміст фосфору визначали за Чириковим, то ціна балу критерію становить: Ц _P2O5=20:100=0,2;

- для обмінного калію, що визначається за методом Кірсанова – 17, Чирикова – 20, Мачигіна – 40 і Маслової – 20 мг на 100 г ґрунту. Якщо вміст калію визначали за Чириковим, то ціна балу критерію становить:

Ц_K2O= 20:100=0,2.

Так, за прикладом Б_{оз М} = 360,5 · 100 : 500 = 72,1.

7. З усіх розрахованих типових критеріїв обчислюють для кожного типу ґрунту у господарстві середньозважений бал за формулою (23):

Б_сз = (Б_{оз М} · Ц_М + Б_{оз ДАВ} · Ц_ДАВ + Б_{оз N} · Ц_N + Б_{оз P2O5} · Ц_P2O5 +

+ Б_{оз K2O} · Ц_K2O) : Ц_n, (23)

де Б_сз – середньозважений бал з типових критеріїв;

Б_{оз М}, Б_{оз ДАВ}, Б_{оз N}, Б_{оз P2O5}, Б_{оз K2O} – бали типових критеріїв (гумусу, ДАВ, азоту, фосфору, калію);

Ц_М, Ц_ДАВ, Ц_N, Ц_P2O5, Ц_K2O – ціна балу критерію;

Ц_n – сума цін балів усіх критеріїв.

8. Розрахований за типовими критеріями для кожного типу ґрунту середньозважений бал потім коригується для всіх ґрунтових відмін в межах типу з урахуванням негативних властивостей, які обмежують урожайність сільськогосподарських культур; клімату і зрошення (дод. 10-16). Коригування середньозважених балів здійснюється за формулою (24):

Б_б = Б_сз К_n, (24)

Б_б – бал бонітету ґрунтів;

Б_сз – середньозважений бал типових критеріїв;

К_n - коефіцієнти поправок на негативні властивості ґрунтів і клімату (поправочних коефіцієнтів може бути від 1 до 7).

Таким чином, кінцевий бал бонітету ґрунту встановлюється шляхом послідовного множення середньозваженого балу (Б_сз) на відповідні поправочні коефіцієнти. Розрахованих середньозважених балів бонітету повинно бути стільки ж, скільки у господарстві типів ґрунтів, а балів бонітету – скільки ґрунтових відмін.

Врахування відхилень балу бонітету від типового шляхом множення на поправочні коефіцієнти дозволяє диференціювати оціночні бали залежно від конкретних умов місцевості і, таким чином, врахувати регіональні (місцеві) особливості ґрунтів.

9. Для ґрунтових комплексів бал якісної оцінки спочатку вираховують для кожного ґрунту, а потім з них виводять середньозважений бал ґрунтового контуру на карті в цілому відповідно до відсотку площі під ним за формулою (25):

Б_бк = (Б_б1 · S₁ + Б_б2 · S₂ + … + Б_бn · S_n) : 100, (25)

Б_бк – бал бонітету ґрунтового контуру, який складається з комплексу ґрунтів;

Б_r1 ,Б_r2,…,Б_rn – бал бонітету ґрунтів, які становлять комплекс;

S₁, S₂,…,S_n - відсоток площі ґрунтів, які становлять комплекс.

10. Оціночний бал округлюється до цілих цифр, які наносяться на відповідний контур ґрунту за його шифром, і стає кінцевою мірою оцінки бонітету даного контуру.

Шкали повинні бути розгорнутими, тобто дані діагностичних ознак повинні бути представлені в них як в абсолютних величинах (т/га, мм, мг, %), так і в відносних балах. Матеріали з бонітування ґрунтів подають у вигляді табл. 11.

Шкали бонітування ґрунтів господарств служать потім основою для бонітувальних шкал районів, областей і України в цілому.

Таблиця 11. Підсумкова форма проведення бонітування ґрунтів

За результатами розрахунків балу бонітету студент має провести групування виділених на ґрунтовій карті різновидів орних ґрунтів в агрогрупи за класами бонітету (найкращі, добрі, середньої якості, низької якості, дуже низької якості, незручні). Для проведення групування необхідно скористатися додатком 17.