3.5 Визначення кількості кабелю горизонтальної підсистеми

Вибір типу та категорії кабелю горизонтальної підсистеми залежить від рішень, прийнятих у процесі розробки ескізного проекту і визначають тип середовища передачі сигналу, а також умов прокладання кабельної проводки. Відповідно до стандарту ISO/IEC 11801 для організації горизонтальної підсистеми СКС можуть бути використані симетричний електричний і волоконно-оптичний кабелі. При цьому максимальна довжина мідного кабелю горизонтальної підсистеми встановлена на рівні 90 м (плюс 10 м на з’єднувальні шнури). Вибір саме цього значення зроблений, виходячи з можливостей звитої пари як спрямованої системи електромагнітних коливань передавати сигнали найбільш масового (на момент прийняття стандартів) високошвидкісного ПЗ.

Оскільки замовником не визначено спеціальних вимог щодо параметрів електромагнітної сумісності, то в якості кабелю горизонтальної підсистеми будемо використовувати кабель категорії 6 U/UTP. Даний кабель складається з 4 пар та зовнішній оболонці з полівінілхлогридного пластикату (ПВХ) або LS0H-компаунду. Кабель сумісний з роз'ємами типу RJ-45 і відповідає вимогам більшості стандартів, в тому числі стандартів ISO/IEC 11801 та TIA/EIA 568-B.

При розрахунку довжини горизонтального кабелю необхідно прийняти до уваги, що кожен розетковий модуль ІP зв'язується з комутаційним обладнанням у кросовій поверху одним кабелем. Таким чином, до однієї двопортової розетки буде підходити 2 кабелі.

На рисунках 3.1 та 3.2 наведено план розміщення інформаційних розеток в приміщеннях та відповідна траса проходження кабелю горизонтальної підсистеми на першому і другому поверхах відповідно (план третього поверху повністю співпадає із планом другого поверху, тому не потребує окремого рисунку).

У таблицю 3.3 зведемо значення максимальних і мінімальних довжин ділянок кабельної траси, що враховуються при визначенні витрат горизонтального кабелю.

Таблиця 3.3- Визначення довжини горизонтального кабелю

Рисунок 3.1 - План розміщення інформаційних розеток в приміщеннях та траса проходження кабелю на 1 поверсі

Рисунок 3.2 - План розміщення інформаційних розеток в приміщеннях та траса проходження кабелю на 2 та 3 поверхах

Розрахуємо середню довжину кабелю, що витрачається на реалізацію одного проброса за формулою:

L_ГП = (L_max + L_min)/2 ∙ K_S + X (3.7)

де L_max- довжина кабельної траси від крапки уведення кабельних каналів у кросову до ІР самого віддаленого місця;

L_min- довжина кабельної траси від точки введення кабельних каналів у кросову до ІР найближчого місця;

Ks- коефіцієнт технологічного запасу, рівний 1,1 (10%);

Х - запас для виконання оброблення кабелю, який дорівнює 30 см. [1]

За формулою 2.6 розрахуємо середню довжину кабелю, що витрачається на реалізацію одного пробросу:

L_ГП = (15,15 + 63,85)/2*1,1 + 0,3= 43,75 м.

Розрахуємо загальну довжину кабельної траси горизонтальної підсистеми для кожного з трьох поверхів:

L_загпов= L_ГП *n_ІР*2, (3.8)

де L_ГП - середня довжина, що витрачається на реалізацію одного проброса;

n_ІР - кількість інформаційних розеток на одному поверсі.

L_{загпов1}= 43,75*145*2 = 12687,5 м

L_{загпов2}= 43,75*165*2 = 14437,5 м

L_{загпов3}= 43,75*165*2 = 14437,5 м

Отже, всього для реалізації горизонтальної підсистеми на об’єкті проектування знадобиться 41559,5 м кабелю. Кабель продається в бухтах довжиною 305 та 500 м. Отримані розрахунки показують, що при використанні бухт довжиною 305м отримаємо менший відрізок не використовуваного кабелю. Отже, всього на об’єкт проектування потрібно 41559,5/305=136,3≈137 бухт кабелю U/UTP.