5.2.2. Приготування розчинів реагентів

Розчинні і витратні баки для реагентів можуть бути сполученої конструкції. У цьому випадку у витратний бак розміщують менший за об’ємом розчинний бак. Якщо баки розміщують окремо друг від друга, тоді їх поєднують трубопроводами і затворною арматурою. Для того, щоб прискорити розчинення реагентів і перемішування, у розчинні баки подають підігріту воду і стиснуте повітря. Розчинні баки обладнують колосниковими решітками. Баки місткістю менше 1,5 м³ роблять з деревини, пластмаси (вініпластмаси, полістиролу), металу і футерують пластмасою. При місткості більше 1,5 м³ баки звичайно виготовлюють з залізобетону прямокутної форми з антикорозійним захисним покриттям (рис. 2.1).

1. Розчинний бак.

2. Подача води.

3. Витратні баки.

4. Засувка.

5. Бочок дозатора.

6. Дозуюча діафрагма.

Рис. 5.1. Схема реагентного господарства

Розрахункову корисну місткість (м³) розчинного баку коагулянту визначають за рівнянням:

, (5.7)

де — розрахункова витрата води, яку оброблюють, м³/год;

—час, необхідний для приготування розчину коагулянту, год.; при малій продуктивності станції очистки год.;

—концентрація розчину коагулянту у розчинному баку, %; до 17 % для неочищеного і до 20 % для очищеного (у витратних баках до 5…12 %) за рекомендаціями СніП;

—щільність розчину, т/м³.

Кількість баків — не менше двох, тоді місткість (м³) одного:

, (5.8)

де — кількість баків.

В залежності від робочої висоти баку , яку звичайно приймають рівною 0,6…2,5 м над колосниковою решіткою, визначають площу (м²) баку:

. (5.9)

Якщо квадратна форма баку, розмір його сторін дорівнює:

. (5.10)

У нижній частині стінки розчинних баків розташовуються під кутом 45 º до горизонту для неочисного коагулянту і 15 º для очисного. Для спустошення баків і викидів опадів передбачають трубопровід діаметром 150 мм.

Об’єм (м³) витратного баку визначають за формулою:

, (5.11)

де — концентрація робочого розчину коагулянту у витратному баку; %.

Т6. Освітлення і знебарвлення води.