Класи підмостових судноплавних габаритів

Контури і розміри підмостових габаритів судноплавних нерозвідних і розвідних прольотів мостів залежно від класу внутрішнього водного шляху повинні відповідати даним, приведеним в табл. 2.2 і на рис. 2.2. При цьому надводну висоту підмостового габариту h слід відлічувати від РСР, а гарантовану глибину суднового ходу d – від НСР.

Контур підмостового габариту повинен бути прямокутним (див. рис. 2.2, контур АВСD). На водних шляхах I…IV класів для нерозвідних прольотів мостів з криволінійним контуром нижнього поясу пролітних будов, що розташовуються в обмежених умовах (в межах міст і підходів до них, поблизу транспортних вузлів, на автомобільних дорогах з розв'язками на берегах), допускається приймати контур підмостового габариту по контуру АЕFКLD (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2. Підмостові габарити

Нерозвідні мости проектують не менше ніж з двома судноплавними прольотами: основним – для низового напряму руху судів, суднових і плотів складів, суміжним – для верхового напряму.

Якщо ширина водного шляху з гарантованими глибинами недостатня для розміщення двох судноплавних прольотів, то передбачають один судноплавний проліт. У розвідних мостах також необхідний один судноплавний проліт. На широких річках з нестійким положенням основного русла рекомендується застосовувати схеми мостів з однаковими прольотами, кожен з яких може стати судноплавним на випадок зміни положення основного русла.

У мостах через несудоходні річки, в несудоходних прольотах судноплавних річок перевищення низу пролітних будов над розрахунковим рівнем з урахуванням підпору повинне бути не менше 0,5 м, а над рівнем найвищого льодоходу – не менше 0,75 м. За наявності на річці селевих потоків перевищення низу пролітних будов приймають не менше 1 м.

У дерев'яних мостах нижні елементи конструкції пролітної будови повинні підноситися над РВВ не менше ніж на 0,25 м, а над рівнем льодоходу – не менше ніж на 0,75 м.

При влаштування шляхопроводів через автомобільні дороги або міські вулиці необхідно дотримувати габаритів дороги, що пропускається під шляхопроводом. Для шляхопроводів над залізничними коліями необхідно під ними вписувати залізничний габарит наближення будов.

Для пропуску під автомобільною дорогою місцевих доріг найменший отвір повинен складати 6 м завширшки і 4,5 м у висоту, а для пропусків худоб – відповідно 4 і 2,5 м.

Розрахункові прольоти або повну довжину пролітних будов автодорожніх і міських мостів рекомендується призначати з дотриманням принципу модульності і уніфікації в будівництві рівними 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21, 24, 33 і 42 м, а при великих прольотах – кратними 21 м. Приведеним розмірам відповідають в основному розрахункові прольоти. Виняток становлять розрізні пролітні будови, для яких приведені розміри відповідають повній довжині пролітних будов: до 42 м – із залізобетону, до 33 м – з інших матеріалів.

Чим дорожчі опори, тобто чим вище тіло опори і глибше закладена основа, тим більші повинні бути розміри прольотів.

Межі зміни довжини прольотів обмежуються судноплавними габаритами і типовими довжинами пролітних будов. Якщо судноплавний проліт більше економічно доцільного, то задовольняється вимога судноплавства. Тому при перетині судноплавних річок довжини двох прольотів на головному руслі в більшості випадків визначаються умовами судноплавства. Змінювати можна тільки бічні прольоти (поза фарватером) головного русла і заплавні. Бічні прольоти в головному руслі часто призначають, як і судноплавні, із-за мінливості фарватеру і з міркувань типізації. При призначенні заплавних прольотів необхідно теж орієнтуватися на стандартні довжини і скорочувати кількість їх типорозмірів, не дивлячись на те, що на заплавних ділянках висота і вартість опор може змінюватися по довжині заплави.

На річках з потужним льодоходом, а також для тимчасових мостів довжина прольотів може визначатися умовами пропуску льодоходу. Довжина прольоту, необхідна для пропуску льодоходу, встановлюється залежно від інтенсивності і швидкості льодоходу.

Інтенсивність льодоходу характеризується розмірами крижин, товщиною льоду, тривалістю льодоходу і можливістю утворення заторів льоду. Розрізняють слабкий, середній і сильний льодохід (табл. 2.3).

Найбільше швидкості льодоходу зазвичай бувають на головному руслі, що вимагає застосування там великих прольотів. На заплаві, де швидкості льодоходу менші, прольоти можуть бути зменшені. У табл. 2.4 приведені найменші прольоти, що забезпечують нормальний пропуск льодоходу під мостом.

При проектуванні мостових переходів прольоти моста на головному руслі і заплавах призначають такими, щоб вони забезпечували пропуск під мостом високих вод без небезпечного розмиву опор.

Прольоти на головному руслі і заплавах, прийняті за умовами пропуску судноплавства, високих вод і льодоходу, а також по трудомісткості і вартості, можуть бути уточнені і декілька збільшені з міркувань типізації.

Отже, прольоти мостів не можна призначати будь-якими, їх вибирають з певного ряду значень. Слід також мати на увазі, що довжина прольоту залежить від системи моста, хоча і довжина прольоту часто визначає його систему.

Таблиця 2.3