10.2. Основні системи дерев'яних мостів і області їх застосування

В кінці XX в. будівництво дерев'яних мостів на автомобільних дорогах державного значення припинене, велося лише утримання існуючих дерев'яних мостів, які збереглися в основному на дорогах місцевого значення, де вони, мабуть, існуватимуть ще довго, можлива і заміна їх новими, сучаснішими конструкціями.

На сільських дорогах в лісових регіонах з економічних міркувань можуть знайти застосування прості балочні розрізні мости (рис. 5.6, а). Вони мають пролітні будови з несучими конструкціями у вигляді простих одноярусних, складних і складених дво- і триярусних прогонів, що підтримують проїзну частину. Ці мости не вимагають великих витрат матеріалів, мають просту конструкцію, що дозволяє індустріалізувати процеси виготовлення і зведення моста. При використанні простих прогонів мости мають прольоти 6…8 м, а при використанні складених прогонів або клеєних балок – до 24 м.

При необхідності перекриття великих прольотів з економічних міркувань можуть бути використані складніші балочні розрізні пролітні будови з несучими конструкціями у вигляді гратчастих ферм різних видів.

Прольоти до 24 м можуть бути перекриті пролітними будовами з ригельно-розкісними фермами (рис. 10.6, б) з колод або брусів з металевими нагельними з'єднаннями. Ці ферми не пристосовані для індустріального виготовлення і механізованого збирання, тому мости з фермами цього вигляду не перспективні.

Для перекриття прольотів до 30 м можуть бути застосовані і пролітні будови з фермами Гау–Журавського (рис. 10.6, в), що утворені з колод або брусів і металевих тяжів в розтягнутих стійках. Для забезпечення більшої надійності і збільшення терміну служби нижній і верхній пояс у фермах Гау–Журавського слід виконувати металевими. Ферми Гау–Журавського пристосовані для заводського виготовлення і індустріальної збірки.

У деяких районах в даний час знаходять застосування і пролітні будови з дощато-цвяховими фермами (рис. 10.6, г). Вони простіші при виготовленні, але менш довговічні, ніж ферми Гау–Журавського. Їх застосовують в мостах, розрахованих на обмежений термін служби. Дощато-цвяхові ферми дозволяють збірку з блоків, виготовлених попередньо в цеху або на майданчику дерев'яних мостових конструкцій.

Простими дерев'яними мостами системи розпору є підкісні мости (рис. 10.7, а), що мали у минулому широке розповсюдження на автомобільних дорогах. В даний час вони не застосовуються, оскільки не пристосовані для індустріального будівництва, але у ряді районів можуть знайти вживання з економічних міркувань.

До розпірних систем також відносяться арочні і висячі мости, які зустрічаються на автомобільних дорогах. Арочні дерев'яні мости (рис. 10.7, б) бувають доцільні в гірських районах. Дерев'яними арками можна перекривати прольоти до 50 м, а при використанні клеєних арок – і більші прольоти. Висячі мости з дерев'яними балками жорсткості, підтримуваними сталевими канатами, застосовують в гірських районах для перекриття перешкод, що досягають 80...100 м.

У дерев'яних мостах застосовуються і комбіновані системи. Так, при прольотах до 60 м може бути використана конструкція, що складається з балки жорсткості у вигляді гратчастої ферми (рис. 10.7, в) і гнучкої арки. Можливі також вантові мости з балками жорсткості з різних дерев'яних елементів: ферм, коробок.

Подальший розвиток дерев'яних мостів в сучасних умовах можливо в районах, багатих деревиною, за умови використання конструктивних рішень, пристосованих для індустріального виготовлення і будівництва. Необхідно рішуче відмовитися від конструктивних рішень, не орієнтованих на широке застосування засобів механізації.

Проте в майбутньому слід орієнтуватися на застосування в автодорожніх мостах на дорогах різного рівня клеєної деревини і різноманітних синтетичних матеріалів. У США, Канаді і скандинавських країнах побудовані на федеральних дорогах різноманітні балочні і арочні мости з привабливим архітектурними формами.