10.4. Конструкція проїзної частини дерев'яних мостів

Дерев'яні мости малих прольотів при невеликій інтенсивності руху транспортних засобів на сільських дорогах, що не мають хорошого покриття, можуть мати проїзну частину у вигляді суцільного поперечного настилу з круглих колод (рис. 5.11, а) або пластин (рис. 5.11, б). Колоди або пластини укладають щільно над прогонами і закріплюють притискними колодами, які служать також колесовідбоями. Ці конструкції проїзної частини можливі тільки при проїзді автомобілів по мосту з пониженою швидкістю.

Для забезпечення сприятливіших умов руху по мосту проїзну частину влаштовують з дощатим верхнім настилом. При малій відстані між прогонами (до 0,5 м) вона складається з суцільного шару поперечних пластин, поверх якого укладають одиночний настил з дощок, укладених уздовж моста (рис. 5.11, в). При великих відстанях між прогонами по ним вкладають рідше потужні поперечини (рис. 5.11, г) і укладають на них подвійний дощатий настил. Дошки нижнього настилу в цьому випадку направлені уздовж моста, їх укладають із зазорами 2...3 см, що забезпечує їх провітрювання. Верхній настил може бути поперечним і поздовжнім. Він працює на стирання і захищає від стирання робочий нижній настил. Товщину дощок верхнього настилу приймають не менше 5 см.

На дорогах з асфальтобетонним покриттям мости влаштовують з проїзною частиною у вигляді деревоплити. Деревоплиту утворюють з дощок, укладених на ребро і об'єднаних між собою клеєм або цвяхами (рис. 5.11, д). При цьому виходить досить жорстка плита, здатна сприймати навантаження і передавати його на прогони. По верху деревоплити влаштовують шар асфальтобетонного покриття. Для забезпечення кращого зв'язку асфальтобетону з плитою дошки деревоплити роблять різної ширини, щоб виходила гребінчаста поверхня з виступами заввишки 2...3 см. Товщину шару асфальтобетону над виступаючими кромками дощок деревоплити приймають 4...6 см. Для забезпечення більшого терміну служби дошки деревоплити антисептують, а в асфальтобетонному покритті необхідне влаштування гідроізоляції.

У дерев'яних мостах середніх прольотів застосовуються три типи конструкцій проїзної частини:

1) у вигляді залізобетонної плити або деревоплити;

2) з поперечин і поздовжніх робочого і захисного настилів з дощок;

3) з прогонів, що спираються на поперечні балки, поперечного робочого і поздовжнього захисного настилів.

Перший тип проїзної частини застосовується в пролітних будовах з клеєними балками, другий – в пролітних будовах з дощато-цвяховими фермами, третій – в пролітних будовах з фермами Гау–Журавського, коли необхідно забезпечити вузлову передачу навантаження від проїзної частини на ферми.

Залізобетонна плита проїзної частини забезпечує хороший розподіл тимчасового навантаження між несучими елементами і захищає їх від дії атмосферної вологи. Крім того, вона може бути жорстко з'єднана з прогонами і працювати спільно з ними на загальну дію навантаження, значно збільшувати несучу здатність і жорсткість пролітних будов. Вона може бути збірною або бетонуватися на місці і об'єднується з балками за допомогою металевих випусків, що прикріплені до балок і входять в тіло плити (рис. 5.12).

У другому і третьому типі проїзної частини зверху робочого настилу укладається поздовжній захисний настил з дощок завтовшки 4...5 см і кріпиться до дощок робочого настилу цвяхами. Він оберігає робочий настил від стирання і забезпечує розподіл навантаження від колеса на дошки робочого настилу. Розташування дощок робочого настилу уздовж проїзду забезпечує кращі умови для його ремонту, оскільки в цьому випадку зношуються тільки дошки, що знаходяться на коліях руху навантаження.

У другому типі проїзної частини поперечини виконують з колод, окантованих на два паралельні канти. Поперечину укладають комлями в різні боки і кріплять до дощато-цвяхових ферм штирями (рис. 5.13, а). Поздовжній робочий настил до поперечини кріплять цвяхами. Дошки нижнього настилу розташовуються в шаховому порядку по відношенню до дощок верхнього настилу, що забезпечує кращий розподіл тимчасового навантаження на дошки робочого настилу.

У третьому типі проїзної частини поперечні балки (рис. 5.13, б) виконують парними з двох окантованих колод. Це виключає необхідність застосування колод великого діаметру і забезпечує симетричне розташування колод поперечних балок відносно вузла ферми. Кожна колода поперечної балки кріпиться до поясів штирями. По поперечині укладають прогони, а по прогонах – поперечний настил. Оскільки всі прогони об'єднуються між собою поперечним настилом, то немає необхідності їх кріпити до поперечних балок.

Тротуари дерев'яних мостів виконують підвищеного типу з поздовжнім або поперечним дощатим настилом. Дошки поздовжнього настилу укладають на короткі поперечні підкладки з брусів, що прикріплюються до поперечини (рис. 5.14, а). Дошки поперечного настилу одним кінцем спираються на колесовідбій, а іншим – на поздовжню тротуарну балку (рис. 5.14, б). Щоб колеса рухомого навантаження не зачіпали дощок тротуарного настилу, для них в колесовідбійній колоді влаштовують поздовжній паз. Поручні, що захищають тротуар, складаються із стійок поручнів, укріпленого до них поручня і розташованих нижче за поручень елементів заповнення поручня, що забезпечує безпеку пішоходів. Для надійнішого закріплення стійок поручнів застосовують посилення їх підкошуваннями поручнів (див. рис. 5.14, а).