Особливості виділення прибудинкових територій

При визначення прибудинкових територій появились специфічні терміни, які характеризують окремі елементи кварталу (мікрорайону):

Квартал – це частина сельбищної території, обмежена червоними лініями або лініями регулювання забудови з установленими місцевими правилами забудови режимом землекористування.

Житлова територія – територія житлового кварталу (мікрорайону), яка розоділяється на прибудинкові території для надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок та спорудження житлових будинків.

Прибудинкова територія – це встановлена за проектом земельна ділянка багатоквартирної забудови, призначена для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і будівель господарсько-технічного призначення.

Житлова одиниця - окрема квартира в житловому будинку, відносно якої провадиться розрахунок нормативної площі прибудинкової території.

Розрахункова площа прибудинкової території – площа житлової території частки (долі) загальної площі будинку (житлової одиниці) у загальній площі житлових будинків, розташованих на земельній ділянці.

Сервітут – обмеження права власника, користувача земельної ділянки або іншого нерухомого майна, що встановлюється на підставі укладеної між сторонами угоди, рішення суду або іншого юридичного акту, на використання земельної ділянки.

Об’єкти сервітуту – території, на які поширюються право сторонніх користувачів і водночас обмежуються права власників земельних ділянок щодо їх, використання.

Земельна ділянка – частина території населеного пункту, що має фіксовані межі, характеризується певним місцерозташуванням та низкою інших ознак.

Фізична площа земельної ділянки – це площа земної поверхні ділянки з врахуванням нерівностей поверхні землі: схилів, пагорбків, видолинків, ярів тощо.

Проектна площа земельної ділянки – це площа проекції ділянки на горизонтальну площину.

Реальна земельна частка – частина земельної ділянки окремого житлового будинку, межі якого можуть бути встановлені на місцевості.

Ідеальна земельна частка – частина земельної ділянки декількох житлових будинків, яка не може бути встановлена для окремого житлового будинку за умов конкретних факторів.

Резервна земельна ділянка – територія призначена за проектною містобудівною документацією для будівництва об’єктів різного функціонального призначення, не освоєна на час проведення розподілу території мікрорайону.

До складу території кварталу (мікрорайону) включають житлову територію та розташовані у кварталі ділянки установ обслуговування, адміністративних установ, комунальних споруд, підприємств обслуговування автомобілів, інших громадських будівель і споруд загальноміського, районного, місцевого значення, які знаходяться у державній, комунальній, приватній власності сторонніх осіб і не передаються у власність (користування) об’єднань власників майна житлових будинків.