4.4. Різновид скляних виробів

Листове віконне скло виробляється товщиною від 2,0 до 6,0 мм, з максимальними розмірами залежно від товщини – від 1000х1600 мм до 400х500 мм. Листове скло може бути полірованим, неполірованим, неполірованим поліпшеним. Світлопропускання складає 84-89 %. Маса 1 м² – 2...5 кг. У табл. 4.1 наведено розподіл віконного скла за марками й застосовуванням.

Таблиця 4.1 – Марки листового скла

Вітринне скло застосовується для скління вітрин, вікон громадських будинків. Виробляється двох марок: М7 – поліроване, М8 – неполіроване, товщиною 6,5-12 см, розмірами до 3000х6000 мм.

Скло листове візерунчасте виготовляється прокатним способом, на одній чи на обох сторонах має рельєфний візерунок. Застосовується для декоративного скління віконних і дверних прорізів, внутрішніх перегородок, критих веранд. Може бути кольоровим і безбарвним.

Армоване листове скло відрізняється підвищеною міцністю і вогнестійкістю за рахунок армування звареною чи крученою сіткою зі сталевого дроту. Може мати гладку, рифлену і візерунчасту поверхню. Застосовується для влаштування світлових прорізів, ліхтарів верхнього світла і т.д. Світлопропускання безбарвного армованого скла становить 65-75 %.

Увіолеве скло застосовують для скління оранжерей, віконних і дверних прорізів у дитячих і лікувальних закладах. Пропускає 25-75 % ультрафіо-летових променів. Такі особливості скла зумовлюють сировинні компоненти з вмістом мінеральних домішок оксидів заліза, титану і хрому.

Триплекс (багатошарове стекло) при ударі не дає осколків, тому що складається з декількох листів скла, міцно склеєних між собою полівінілбутерольною плівкою. Товщина триплексу становить не менше 9 мм, а маса 1 м² - близько 20 кг. Світлопроникнення триплексу залежно від типу й товщини скла становить 69...78 %. Може бути армованим і неармованим.

Теплопоглинальне скло захищає інтер'єри будинків від впливу прямого сонячного випромінювання, зменшує сонячну радіацію і нагрівання приміщень сонцем. Як правило, теплопоглинальні стекла мають блакитний, сірий чи бронзовий відтінки, тому що до складу скломаси на стадії виробництва додають оксиди кобальту, заліза, селенів.

Тепловідбивальне скло одержують нанесенням на поверхню тонких плівок металів і їхніх оксидів. Світлопропускання такого скла 30-70 %. Застосовується для нагрівання приміщень від сонячних і теплових променів. У процесі експлуатації саме скло не нагрівається, тому що велика частина інфрачервоних променів у такому склі не поглинається.

Електропровідне скло використовується як джерело тепла і застосовується в будівництві для виготовлення склопакетів. Електропровідне прозоре покриття (тонка плівка солей металевого срібла) напилюванням наноситься на поверхню скла і забезпечує обігрів і запобігання запотіванню.

Блоки скляні порожнисті являють собою герметичні скляні коробки з гладкою чи ребристою зовнішньою поверхнею. Крім гарної світлопропускної здатності мають добрі тепло- й звукоізоляційні властивості. Застосовуються для влаштування зовнішніх і внутрішніх огорож. Випускають таких типорозмірів: 194x194мм,244x244мм, завтовшки 98 мм і 244x244мм завтовшки 75мм. Світлопропускання становить 50...65 %.

Склопакети (ДСТУ Б В. 2.7-110-2001) застосовуються для скління вікон, вітрин, дверей. Це вироби, що складаються з декількох листів світлопропускного скла, з'єднаних між собою по контуру. У такий спосіб утворюється герметичний замкнутий прошарок, заповнений сухим повітрям чи газом. Склопакети можуть бути звичайними, світлорозсіювальними, зміцненими, безосколковими, сонцезахисними, звукоізоляційними, електроопалювальними. Перевагою склопакетів є гарна тепло- і звукоізоляція, а також гігієнічність. Випускають склопакети таких розмірів: довжина 400...2550мм, ширина 400...2950 мм, товщина до 46 мм Відстань між стеклами у двошарових склопакетах становить 9, 12, 15 мм, у тришарових - 9 і 12 мм. Основні фізичні властивості склопакетів наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2 – Фізичні властивості склопакетів

Труби скляні використовують для транспортування рідини, газів і твердих речовин при температурі від - 50 до 120 ^оС. Застосовують для напірних, безнапірних і вакуумних трубопроводів. Їх застосування обмежене крихкістю і недостатньою термостійкістю скляних виробів.

Кольорове листове скло являє собою листи головним чином бронзового кольору зі світлопропусканням 1,5-2 %. Фарбування поверхні скла здійснюється електрохімічним способом. Кольорові стекла мають в основному декоративне призначення і застосовуються для скління вікон, дверей, виготовлення і влаштування вітражів.

Скломармур (марбліт) являє собою виріб з кольорового глушеного скла, що має мармуроподібне фарбування, поліровану лицьову і рифлену тильну сторони. Застосовується для декоративного захисного облицювання стін будинків, покриттів підлог, оформлення інтер'єрів, антикорозійного захисту будівельних конструкцій.

Піноскло – штучний пористий матеріал, отриманий за рахунок додавання в розмелене скло невеликої кількості деревного вугілля чи вапняку або інших матеріалів, що виділяють гази при температурі розм'якшення скла. Піноскло застосовується в конструкціях як тепло- і звукоізолятор. Виготовляють у вигляді блоків і гранул, густина – 100-700 кг/м³, коефіцієнт теплопровідності – 0,04-0,15 Вт/(м·^оС).

Скляне волокно у вигляді безупинних ниток, тканини, полотна широко застосовується для виробництва композиційних матеріалів (склопластиків, склотекстоліту, склоруберойду та ін. гідроізоляційних й покрівельних матеріалів), виконуючи в них функції армуючого компонента. Діаметр скловолокна-5-15 мкм, міцність при розтяганні досягає 4000 МПа.