8.6 Добавки
Добавки (ДСТУ БВ.2.7-65-97) необхідні для регулювання властивостей бетону та економії цементу. За функціональним призначенням та основним ефектом дії розрізняють добавки, що регулюють властивості бетонних і розчинних сумішей, в тому числі пластифікуючі, стабілізуючі, водоутримуючі, добавки, що поліпшують перекачування сумішей; добавки поризуючі (повітровтягувальні, піноутворювачі та газоутворювачі); добавки, що регулюють процеси тужавіння і твердіння (сповільнюють або прискорюють) та добавки, які змінюють характер процесів структуроутворення бетону та надають йому спеціальних властивостей (протиморозні, гідрофобізуючі).
Пластифікуючі добавки збільшують рухливість, тобто знижують жорсткість суміші, не погіршуючи міцності бетону. Щоб визначити ефективність дії добавки, готують суміш з осіданням конуса (ОК) 2...4 см. При введенні відповідної добавки значення ОК зростає і, залежно від досягнутого результату, добавку відносять до однієї з чотирьох груп:
I — суперпластифікатори, які збільшують ОК від 2...4 до 20 см і більше;
II — сильнопластифікуючі з ОК до 14...19 см;
— середньопластифікуючі з ОК до 9...13 см;
— слабопліастифікуючі з ОК менш як 8 см.
Як пластифікатори широко використовують поверхнево-активні речовини (ПАР), які найчастіше одержують із вторинних продуктів та відходів хімічної промисловості.
За характером дії розрізняють гідрофільно- та гідрофобно-пластифікуючі добавки.
Представником гідрофільно-пластифікуючих добавок є ЛСТ (лігносульфонат технічний). Як у рідкому, так і у твердому вигляді, ЛСТ легко розчиняється у воді і додається в бетонну суміш у кількості 0,1...0,5 % від маси цементу, тобто витрата його на 1 м3 бетону становить 0,5…1,0 кг.
Використання пластифікаторів дозволяє поліпшити легкоукладальність бетонної суміші (при незмінній міцності бетону) та збільшити міцність бетону за рахунок зниження витрати води (при незмінній витраті цементу).
До гідрофобно-пластифікуючих добавок належать милонафт, ҐКЖ-10 (етил-силіконат натрію), ГКЖ-94 (етилгідросилоксанова рідина). Ці добавки застосовують для бетонів із низькими витратами цементу. Внаслідок використання цих добавок знижується водопоглинання та підвищується морозо- та корозійна стійкість бетону.
Суперпластифікатори — це синтетичні полімерні речовини, що використовуються в кількості 0,1...1,2 % від маси цементу, і відрізняються сильним розріджувальним ефектом, час дії якого обмежується строком 2...3 години від моменту введення. Суперпластифікатори умовно поділяють на 4 групи:
сульфатовані меламіноформальдегідні смоли та комплексні добавки на їхній основі;
продукти конденсації нафталінсульфокислоти й формальдегіду та комплексні добавки на їхній основі;
модифіковані (майже очищені від цукрів) лігносульфонати та комплексні добавки на їхній основі;
продукти конденсації оксикарбонових кислот та поліакрилати.
Найбільшого поширення набули добавки С-3, Дофен, 10-03, 40-03, ЛСТМ, ОП-7, Мельмент, Компласт, Релаксол, Динамон.
Прискорювачі твердіння призначені насамперед для скорочення строків розпалублення конструкції при монолітному бетонуванні, а у виробництві збірного залізобетону - для зменшення часу теплової обробки виробів та збільшення оборотності форм.
Найпоширенішими в практиці прискорювачами є: хлорид кальцію СаС12, сульфат натрію Na2SO4, поташ К2СО3, нітрати кальцію Ca(NO3)2 та натрію NaNO3. Дія цих прискорювачів полягає в тому, що вони знижують розчинність гідроксиду кальцію Са(ОН)2, який утворюється при гідратації цементу.
Іноді застосовують і комбіновані добавки, наприклад нітрит-нітрат кальцію, нітрит-нітрат-хлорид кальцію.
Для сповільнення тужавіння цементу застосовують добавки, які одночасно зменшують водопотребу суміші та витрату цементу, наприклад, органічні сполуки (ЛСТ) та кремнієорганічні рідини ГКЖ-10 і ГКЖ-11.
Як протиморозні добавки в умовах зимового бетонування застосовують хлориди кальцію і натрію, поташ, дія яких грунтується на зниженні точки замерзання води. Чим нижча температура твердіння, тим вища концентрація цих добавок повинна бути у воді замішування.
Повітровтягувальні добавки зменшують поверхневий натяг води й при перемішуванні бетонної суміші сприяють втягуванню найдрібніших повітряних бульбашок. Бетонна суміш при цьому має кращу легкоукладальність, а затверділий бетон — підвищену морозостійкість. Якщо вміст повітря у бетонній суміші не вищий ніж 4...5 %, то міцність бетону практично не знижується. Підвищення морозостійкості пояснюється тим, що повітряні бульбашки в затверділому бетоні виконують роль резервного об'єму для води, яка замерзає, і попереджають виникнення внутрішніх напружень від тиску льоду.
Представниками цих добавок є смола нейтралізована повітровтягувальна (СНП) та смола деревна омилена (СДО).
Добавки поліфункціональної дії (комплексні) дають змогу одночасно регулювати кілька властивостей бетонної суміші та бетону. Наприклад, комплексна добавка ЛСТ+СНП пластифікує бетонну суміш і підвищує морозостійкість бетону; добавка ЛСТ+СаС12 пластифікує суміш, прискорює твердіння бетону та скорочує витрати цементу.
Широкого розвитку добавки цієї групи набули під час впровадження у промисловість суперпластифікаторів, більшість з яких по суті є комплексними добавками на основі поверхнево-активних речовин. Наприклад, суперпластифікатор С-3 поряд з головним компонентом — продуктом конденсації нафталінсульфокислоти та формальдегіду містить невелику кількість лігносульфонатів та сульфату натрію. Зазвичай до суперпластифікаторів додають хлорид, нітрат та глюконат кальцію, тіосульфат і бікарбонат натрію, лігносульфонати, поліоксиетилен, карбоксиметилцелюлозу, синтетичні мікропіноутворювачі, солі винної кислоти, похідні сахарів та інші речовини. Введення до суперпластифікаторів додаткових компонентів дозволяє регулювати час тужавлення і кінетику набору міцності бетону, подовжує термін легкоукладальності бетонної суміші, зменшує водовідділення та розшарування бетонної суміші, регулює порову структуру у напрямку зменшення кількості відкритих пор, що сприяє підвищенню щільності, водонепроникності, міцності, морозостійкості та корозійної стійкості.
Контрольні запитання
- 3.1. Загальні відомості…………………………………………………. 43
- 4.1. Загальні відомості……………………………………………….... 52
- 5.1. Загальні відомості………………………………………………….58
- 6.1. Загальні відомості………………………………………………… 63
- 10.1. Загальні відомості……………………………………………….. 122
- 11.1. Загальні відомості……………………………………………...... 136
- 12.1. Загальні відомості……………………………………………...... 144
- 13.1. Загальні відомості......................................................................... 158
- Передмова
- Розділ 1. Значення курсу «будівельне матеріалознавство» загальні відомості. Будова, склад і властивості матеріалів
- 1.1. Значення курсу «Будівельне матеріалознавство»
- 1.2. Загальні відомості
- 1.2.1. Стандартизація будівельних матеріалів
- 1.2.2. Класифікація будівельних матеріалів
- 1.3. Будова та склад матеріалів
- 1.3.1. Будова матеріалів
- 1.3.2. Склад матеріалів
- 1.4. Властивості будівельних матеріалів
- 1.4.1.Фізичні властивості матеріалів
- 1.4.2. Механічні властивості матеріалів
- 1.4.3. Хімічні й технологічні властивості матеріалів
- Розділ 2. Природні будівельні матеріали
- 2.1. Гірські породи й мінерали
- 2.1.1. Магматичні гірські породи
- 2.1.2. Осадові гірські породи
- 2.1.3. Метаморфічні гірські породи
- 2.1.4. Природні кам'яні матеріали
- 2.1.5. Техногенні відходи
- Відходи промисловості, використовувані у виробництві будівельних матеріалів
- 2.2. Лісові матеріали
- 2.2.1. Загальні відомості
- 2.2.2. Будова і склад деревини
- 2.2.3. Загальні властивості деревини
- 2.2.4. Деревні породи
- 2.2.5. Вади деревини
- 2.2.6. Захист деревини від гниття, уражених комахами і загоряння
- 2.2.7. Матеріали і вироби з деревини
- Розділ 3. Керамічні матеріали й вироби
- 3.1. Загальні відомості
- 3.2. Сировина для виробництва керамічних матеріалів
- 3.3. Загальна схема технології виробництва керамічних матеріалів
- 3.4. Керамічні матеріалі й вироби
- 3.4.1. Стінові керамічні матеріали
- 3.4.2. Вироби для облицювання фасадів
- 3.4.3. Плитки для внутрішнього облицювання
- 3.4.4. Керамічні вироби для покрівлі й перекриттів
- 3.4.5. Санітарно-технічна кераміка й керамічні вироби спеціального призначення
- Розділ 4. Скло і матеріали на основі мінеральних розплавів
- 4.1. Загальні відомості
- 4.2. Основи виробництва скла
- 4.3. Властивості скла і скловиробів
- 4.4. Різновид скляних виробів
- 4.5. Ситали, шлакоситали й ситалопласти
- Розділ 5. Метали й металічні конструкції, застосовувані в будівництві
- 5.1. Загальні відомості
- 5.2. Класифікація металів
- 5.3 Основи технології черни
- 5.3.1 Виробництво чавуну
- 5.3.2. Виробництво сталі та її застосування у будівництві
- 5.4. Кольорові метали і сплави
- Розділ 6. Неорганічні в'яжучі речовини
- 6.1. Загальні відомості
- 6.2. Повітряні в'яжучі речовини
- 6.2.1. Гіпсові в'яжучі речовини
- 6.2.2. Повітряне вапно
- 6.2.3. Магнезіальні в'яжучі
- 6.3. Гідравлічні в'яжучі речовини
- 6.3.1. Гідравлічне вапно
- 6.3.2. Портландцемент
- 6.3.3. Спеціальні види портландцементу
- Розділ 7. Штучні матеріали й вироби на основі мінеральних в’яжучих речовин
- 7.1 Матеріали й вироби на основі портландцементу
- 7.2. Залізобетон
- 7.3. Азбестоцементні вироби й конструкції
- 7.4. Матеріали й вироби на основі вапняних в’яжучих речовин
- 7.5. Матеріали й вироби на основі гіпсових в’яжучих речовин
- Розділ 8. Характеристика матеріалів для розчинів і бетонів
- 8.1. Функції заповнювачів у бетонах і розчинах.
- Високоміцний заповнювач разом із цементною матрицею забезпечує міцність бетону;
- Пористі заповнювачі знижують середню густину і теплопровідність бетонів;
- 8.2. Оцінка якості дрібного заповнювача
- 8.3 Оцінка якості великого заповнювача
- Зернова суміш великого заповнювача. За крупністю зерен щебені й гравій розділяють на наступні фракції: 5...10; 10...20; 20...40; 40...70.
- 8.4 Пористі заповнювачі
- 8.5 Оцінка якості води
- 8.6 Добавки
- Яку роль у бетонах і розчинах відіграють заповнювачі?
- Розділ 9. Бетони
- 9.1. Загальні відомості. Класифікація бетонів
- 9.2. Властивості бетонної суміші
- 9.3. Основи оптимальної технології бетону
- 9.4. Твердіння бетону
- Основні властивості важкого бетону
- 9.6. Легкі бетони
- 9.6.1. Легкі бетони на пористих заповнювачах
- 9.6.2. Ніздрюваті бетони
- 9.6.3. Крупнопористий бетон
- 9.7. Спеціальні види бетонів
- Розділ 10. Будівельні розчини й сухі будівельні суміші
- 10.1. Загальні відомості
- 10.2. Будівельні розчини
- 10.2.1. Матеріали для виготовлення розчинних сумішей
- 10.2.2. Властивості розчинних сумішей і затверділих розчинів
- 10.2.3. Підбір складу, приготування і транспортування розчинів
- 10.2.4. Види будівельних розчинів
- 10.3. Сухі будівельні суміші
- 10.3.1. Класифікація сухих будівельних сумішей і характеристика вихідних матеріалів
- 10.3.2. Характеристика сухих будівельних сумішей різного призначення
- Розділ 11. Бітумні й дьогтьові в'яжучі речовини, матеріали на їхній основі
- 11.1. Загальні відомості
- 11.2. Властивості бітумних і дьогтьових в'яжучих речовин
- 11.3. Застосування бітумних і дьогтьових в'яжучих
- 11.4. Асфальтобетонні розчини
- Розділ 12. Полімерні матеріали
- 12.1. Загальні відомості
- 12.2. Класифікація полімерних речовин
- 12.3. Склад і властивості пластмас
- 12.3.1. Склад пластмас
- 12.3.2. Властивості пластмас
- 12.4. Технологія виробництва пластмас
- 12.5. Застосування полімерних матеріалів і виробів
- 12.5.1. Конструкційні полімерні матеріали
- 12.5.2. Опоряджувальні полімерні матеріали
- 12.5.3. Полімерні матеріали для покриттів підлог
- 12.5.4. Теплоізоляційні полімерні матеріали
- 12.6. Оцінка довговічності. Проблеми екології виробництва та застосування полімерних матеріалів
- Розділ 13. Лакофарбові матеріали
- 13.1. Загальні відомості
- 13.2. Основні компоненти лакофарбової композиції
- 13.3. Маркування лакофарбових матеріалів
- 13.4. Види лакофарбових матеріалів
- 13.5. Класифікація та характеристика лакофарбових покриттів
- 13.6. Особливості використання лакофарбових матеріалів та оцінка їхньої екологічності
- Короткий словник спеціальних термінів, що використовуються для вивчення курсу « Будівельне матеріалознавство»
- Нормативні документи
- Список літератури
- 61002, Харків, хнамг, вул. Революції, 12
- 61002, Харків, хнамг, вул. Революції, 12