Пальові фундаменти використовують за умов, коли:

• верхній шар ґрунту не витримує навантаження, щільні шари ґрунту розташовані достатньо глибоко;

• високий рівень стояння ґрунтових вод;

• пливуни.

Проходячи крізь слабкі шари ґрунту, паля впирається в більш тверді, й передає на них навантаження від будівлі. Несуча здатність однієї палі зазвичай знаходиться в межах від

2. до 5 т. Для створення жорсткої конструкції верхня частина всіх паль з’єднується балками. Іноді палі не забивають і не вкручують, а виготовляють безпосередньо в ґрунті. В цьому випадку бурять свердловину, в неї вставляють арматурний каркас або пусті труби, після чого свердловину заливають ^етоном. Потім бетон обов’язково ущільнюється трамбівкою або вібратором. Принципово палі відрізняються від фунда­ментів стовпчастого типу тільки розмірами та несучою вдатністю.

Суцільні (плитні) фундаменти

Суцільний фундамент влаштовують із монолітного з/б "ід всією площею будівлі при значних навантаженнях при слабких і неоднорідних ґрунтах основи. Плитні фундаменти рис. 4.9) є різновидом малозаглиблених стрічкових фунда­ментів, але на відміну від них мають жорстке армування по всій несучій площині, що дозволяє без внутрішньої дефор­мації сприймати знакозмінні навантаження, що виникають при нерівномірному переміщенні ґрунту. Плитні фундаменти, що мають разом із ґрунтом сезонні переміщення, називаються