logo
Громадське будівництво курс лекцій

Види покрівлі та вимоги до неї

Покрівля - верхній елемент даху (покриття), який лхищає будинок від атмосферних опадів.

За матеріалом покрівлі бувають:

У листові (сталеві, азбестоцементні);

До покрівлі висувають вимоги щодо: г вогнестійкості;

Покрівля - це поверхневий елемент покриття (даху), -кий захищає будівлю або споруду від проникнення .-.тмосферних опадів у вигляді дощу і талого снігу.

Покрівля - відповідальний конструктивний елемент лдівлі, надійність та довговічність якої суттєво впливає на її нормальну експлуатацію. Конструкції покрівель експлуа­туються у складних умовах: вплив атмосферних опадів, дія гізгаші температур, навантаження від снігу, вітру і деяких п-пііих факторів як зовнішнього, так і внутрішнього сере- повища.

Спектр покрівель за конструктивними рішеннями і : еометричними формами дуже різноманітний, а тому існує

г.е.іика кількість покрівельних матеріалів. Найбільш вживані матеріали для покрівельних робіт можна об’єднати в декілька груп: мастикові, рулонні, штучні, монолітні та напилені.

Мас тик о в і по кр і в л і

Матеріалом для мастикових покрівель є мастики на .''снові нафтопродуктів, полімерів та їх комбінацій.

79

Мастика - це рухома однорідна маса, яка післд нанесення та твердіння перетворюється в монолітні!? покрівельний шар.

До складу мастики входить:

До переваг мастикових покрівель можна віднести відсутність стиків і швів. Технологічність нанесення мастик механізованим (повітряним розпилювачем) або ручним способом (щітками, валиками) дозволяє просто і надійно виконати покрівлю і гідроізоляцію на поверхнях будь-яких форм і ухилів. Особливо доцільно мастикові покрівлі влаштовувати на суміщених дахах, тому що в них діє водяна пара, яка піднімається вгору і може відірвати покрівельний шар. Покрівельні мастики за рахунок високої адгезії до цементно-піщаного розчину стяжки або бетону покрівельної панелі та гарної паропроникності плівки виключають здимання покрівлі.

Покрівлі з рулонних матеріалів

Рулонні покрівельні матеріали - це полотнища, згорнуті в рулони, шириною близько 1000 мм, довжиною 7...20 м, товщиною 2,5...5 мм.

Рулонні покрівельні матеріали забезпечують водонепро­никність при ухилах до 15°, їх укладають по будь-якій суціль­ній основі (дерев’яній, бетонній, металевій). В малопохилих покриттях покрівельний килим із сучасних рулонних мате­ріалів, як правило, є дво- або тришаровий. Тому розрізняють матеріали для нижнього і верхнього (покрівельного) шарів. Вага 1 м2 покрівельного килима, залежно від виду матеріалу і кількості шарів, складає 5... 12 кг.

Рулонні покрівельні матеріали класифікують за такими основними ознаками (ГОСТ 30547-97):

80

полімерні (елас гомерні вулканізовані, невулка- нізовані, термопластичні);

На вітчизняному ринку нині присутні одночасно ^кілька поколінь рулонних матеріалів:

г повністю полімерні матеріали.

Матеріали першого покоління (руберойд, гідроізол, ль. пергамін) - це найдешевші покрівельні матеріали, осно­во яких служить картонна смуга або азбестовий папір (для троізолу), просочений нафтовим бітумом або кам’яно- ; гільними чи сланцевими дьогтоьовими продуктами (толь).

Покрівельні матеріали першого покоління мають дуже ,::ато недоліків:

г малу деформативність;

г недостатню теплостійкість і схильність до гниття;

г низьку вогнестійкість;

г необхідність укладки великої кількості шарів (4-5).

У більшості країн Західної Європи бітумні покрівельні .серіали на картонній основі заборонено використовувати виготовленні покрівель. В Україні покрівельні матеріали .л:иого покоління доцільно використовувати в будівлях та ..•рудах IV класу калітальності: тимчасові будівлі, будівлі „ ледарського призначення в сільській місцевості, різнома- .навіси тощо.

У матеріалах другого покоління картонна основа , лнеиа гнилостійкими матеріалами: склополотном, базаль­нім полотном або склолжаниною. Склополотно - це ...простіший вид склотканини, виконаний полотняним ,'сллетенням (через раз) нескручених пасом скляного

Матеріали третього покоління - це матеріали на -ллостійких основах з використанням бітумно-полімерних -лтлчих. Як основи бітумно-полімерних матеріалів викорис- ють склополотна, склосітки, склотканини, базальтові „нини, які мають граничне відносне подовження 2...4%, а _ ■ . ж еластичні полімерні волокна і полотна з подіестеру з

відносним подовженням до ЗО...45%. Як в’яжучий ...' використовують модифіковані бітуми.

Модифікування бітумів - це спрямоване покращання властивостей шляхом суміщення з полімерними доміш- .. Найбільш поширені полімерні модифікатори:


jg$ атактичний поліпропілен (АПП), який за фізико-механічнимн

властивостями належить до пластиків і старо л-бутадієн- стирол (СБС), високо еластичний полімер, який суттєва збільшує еластичність бітумів. Покрівельні матеріали на основі бітумів, модифікованих АПП, мають не дуже висок) еластичність, але високу теплостійкість і гарну стійкість де ультрафіолетового випромінювання, тому їх рекомендують використовувати в південних регіонах України (Крим. Одеська і Миколаївська області).

Теплостійкість - це здатність матеріалу зберігати форму у визначеному діапазоні температур. Зразок, розміще­ний вертикально, вважають таким, що витримав випробування на теплостійкість, якщо на його поверхні відсутні здуття та сліди переміщення покрівельного складу.

Покрівельні матеріали, модифіковані СБС, мають гарні показники еластичності та відповідають кліматичним особли­востям більшої частини території України.

Виробництво сучасних бітумних і полімерно-бітумних матеріалів потребує використання високотехнологічного обладнання, вартість якого, залежно від закладених у ньому можливостей і комплектації виробника, може досягати декількох мільйонів доларів. Ці капіталовкладення необхідні для виробництва високоякісних матеріалів, а тому суттєво впливають на собівартість покрівлі.

Покрівельні матеріали четвертого покоління - це полімерні матеріали, що утворюють дві групи, які відрізняються за технологічними й експлуатаційними харак­теристиками: еластомери та термопластики. До еластомерів відносять: етилен-пропилен-дієн-мономер (ЕПДМ); його російський аналог СКЕПТ; хлорсульфополіетилен (ХСПЕ); поліізобутилен (ПІБ); неопрен тощо. Ці полімери забез­печують покрівельним матеріалам високу стійкість до дії ультрафіолетових променів, стійкість до окиснення, підви­щену атмосферо- і озоностійкість, а також теплостійкість у діапазоні температур від -60 до +100°С. До термопластиків відносять: полівінілхлорид (ПВХ), етиленові інтерполімери (ЕШ), термопластичні олефіни (ТПО) тощо.

Різновидом полімерних рулонних матеріалів є одношарові покрівельні мембрани з принципово новими високими технологіями виготовлення покрівлі. Це висо­коякісний покрівельний і гідроізоляційний матеріал, який має високу міцність і еластичність, високі атмосферо-, морозо- та озоностійкість, стійкість до впливів ультрафіолетових променів. Виробники покрівельних мембран дають гарантію на матеріал не менше 20-ти років, а термін безремонтної служби такої покрівлі - до 50-ти років.

Можна виділити три основні види полімерних покрі­вельних мембран:

82

5.4. Ліфти та сходи

Вимоги до сходів

г

зручність та безпека при ходьбі:

Ґ

міцність;

jr

санітарно-гігієнічні;

протипожежні.

Тини сходів

За кількістю маршів

За призначенням

^ двомаршові

г- основні

^ тримаршові

г ДОПОМІЖНІ

У драбини

г пожежні

(евакуаційні)