Поняття про основи та грунти

Довговічність споруди залежить від надійності основи і фундаментів.

Основа масив грунту, розташованого під фунда­ментом, який сприймає навантаження від будівлі.

Природна основа - грунт, що знаходиться під фундаментом і здатний в своєму природному стані сприймати навантаження. Навантаження зумовлює в грунті основи напружений стан і деформує грунт.

При обранні ділянки під будівництво слід враховувати стійкість ґрунтів у сейсмічному відношенні. Найбільш стій­кими є скальпі породи, щільні глинисті та піщані ґрунти. Не рекомендується забудівля ділянок, уражених обвалами та зсувами, на косогорах з ухилом більше 1/3 та на краю обривів.

Грунти повинні мати необхідну міцність, невелику і рівномірну стисливість, добре чинити опір дії ґрунтових вод, не здиматися, не зсуватися, не розмиватися і не розчиню­ватися ґрунтовими водами і допускати тільки рівномірну осадку будівлі. Наявність ґрунтових вод погіршує будівельні якості тих шарів землі, що знаходяться на рівні закладення фундаментів. Слід відрізняти ґрунтові води від поверхневих, що зумовлені дощами й розтаванням снігу та мають місцеве тимчасове значення. В зимовий період під впливом морозу ґрунти залежно від кліматичних умов промерзають на різну глибину.

Основні властивості ґрунтів:

'г скельні - масив із кварцитів, вапняків, пісковиків. Водостійкі, нестискальні, найбільш міцна і надійна основа.

г великоуламкові - у вигляді шарів великих каменів, гальки, щебеню. Хороша основа, якщо під ними щільний шар.

г піщані - залежно від розмірів частинок: гравєлисті, крупні, середньої крупності, дрібні, пилуваті. Чим більші частинки, тим міцніший грунт. Зі збільшенням пилу­ватих частинок міцність ґрунту зменшується. Пилуваті

45