Короткий зміст теми

Пунктуація (походить від латинського слова, що в перекладі на українську мову означає - крапка) - це система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків.

Розділові знаки - це частина графічної системи - умовно прийняті значки (крапка, кома, тире та ін.), що вживаються на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією.

Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття смислу написаного.

Правило, у якому йдеться про вживання пунктограми, називається пунктуаційним. Загальні пунктуаційні правила такі:

1) крапка вживається:

- у кінці розповідного або спонукального речення, якщо воно вимовлене без окличної інтонації: Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України та ще йтимуть. (П.Загребельний);

- як знак незакінченості слова на письмі, наприклад: т. або тов. (товариш), гр. (громадянин).

Крапка не ставиться:

- в абревіатурах між складовими частинами: ООН, вуз;

- у скорочених назвах метричних мір: г (грам), кг (кілограм), м (метр), т (тонна);

- у кінці заголовків, на вивісках, штампах.

2) кома ставиться:

а) між однорідними членами речення. Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (Нечуй-Левицький). Чи то садок видніє, чи город, чи поле?(Панас Мирний). Тече вода в синє море, та не витікає (Шевченко). Зазеленіли луги, ще й дібровонька (Пісня). Але: По вулиці вітер віє та сніг замітає (Шевч.

б) перед словами: а саме, як-от, як та ін., що стоять у реченнях з однорідними членами після узагальнюючих слів: Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля;

в) для виділення звертань: Народе мій, до тебе я ще вернусь! (В.Стус);

г) після вигуків, якщо вони вимовляються з окличною інтонацією меншої сили, ніж наступні слова у реченні: Гей, на коні, всі у путь! (Тичина).

?) після стверджувальних слів - так, еге, гаразд, (а) якже, авжеж та ін., заперечення ні, запитання що, а також підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами йде речення, яке розкриває їх конкретний зміст: Еге, я правду вам казав (Гребінка);

д) для виділення вставних слів і вставних речень:

Треба хліба людині й металу,

Треба музики і пєдесталу,

Та, мабуть, над усе до загину

Треба віри людині в людину (Забаштанський);

е) для виділення порівняльних зворотів, що вводяться словами - як, мов, немов, ніби, як і, ніж і та ін.: Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою прохолодою (Гончар);

є) для виділення підрядних речень: Коли підїхали до собору одержувати комбікорм, то на дверях висів замок, хоч до кінця робочого дня було ще далеко (Гончар).

ж) для виділення прикладок: Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати (Коцюбинський);

з) для виділення відокремлених членів речення:

- прикладок: Орфографію, або правопис, повинен знати кожен;

- означень: Вмирав поет, залюблений у світ,

Вмирав поет, залюблений у море (Осадчук);

- обставин: По той бік шляху, десь далеко в степу, за садками, тремтить червона заграва...(Тютюнник);

и) для виділення зворотів, що обмежують або уточнюють зміст усього речення й починаються словами: крім (опріч), за винятком, особливо, включаючи, замість, наприклад, навіть, зокрема й под. (якщо вони виразно інтонаційно відокремлюються): Гризуни, наприклад ховрашки, завдають багато шкоди людям;

і) для виділення частин складного речення: У житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (Коцюбинський). Ось чутно, як несе вітер якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком (Коцюбинський).

Жде спрагла земля плодотворної зливи,

І вітер над нею гуляє бурхливий (Франко).

3) крапка з комою ставиться:

а) між поширеними однорідними членами речення, особливо якщо в середині хоч би одного є коми:

Привіт тобі, зелена Буковино,

Твоїм хорошим горам і гаям;

Твоїм одважним, дорогим синам!(Самійленко);

б) між реченнями, що входять до безсполучникового складного речення, коли вони поширені або в середині їх уже є розділові знаки: Було, мабуть, гарно: вночі випвс сніг, і сліпучо-біла вулиця леліла сріблом; крізь просвічені скісним заполудневим сонцем шибки вікон зеленіло... ялинкове гілля. З крутосхилу Ботанічної злітали верхи на ґринджолятах хлопчаки(Дрозд);

в) між реченнями - частинами складносурядного речення, звязаними - а, але, проте, однак, все ж таки (рідше - і, та), якщо ці речення мають значний обсяг або в середині їх є коми: Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритися, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка);

г) між поширеними однорідними підрядними реченнями, підпорядкованими одному й тому ж головному, особливо коли в середині таких підрядних є уже розділові знаки:

І тепла радість душу обняла,

І сам не знаєш у задумі світлій,

Що краще - вечір цей чи ночі мла;

Що краще - біля тебе сад розквітлий

І серць квітучих трепет молодий

Чи над тобою зоряні сади (Борис Тен);

ґ) між групами незалежних речень, коли необхідно вказати межі між ними на відміну від розмежування окремих речень: Щойно полуниця відходить, а вже буріють вишні-петринівочки, шовковиця сиплеться, а там зажовтіють абрикоси; буває так наспіє полуниці, що жінкам невправка з нею, тоді оголошується загальна мобілізація, вже й металурги лазять поруч з дітьми по садках...(Гончар).