Короткий зміст теми

Системою ( в перекладі з грецької означає “сполучення, організація”) називається організована множина взаємозвязаних елементів. Система має три ознаки: 1) множинність елементів; 2)їх організованість; 3) взаємоповязаність. Приклади систем: годинник, Сонячна система, суспільствотощо. У кожній із цих систем усі три ознаки системності є настільки виразними, що не потребують доведення.

Інакше з мовою. Тут самоочевидними ознаками є тільки множинність елементів і організованість. У ній все регламентоване, підпорядковане певним правилам. Можна сказати “зелений дуб”, “зелена липа”, але не можна - “зелений липа”, “зелена дуб”.

Взаємоповязаність елементів у мові не є самоочевидною і потребує доказів. Ця ознака системи проявляється в тому, що між елементами встановлюються певні відношення (інакше - залежності або кореляції). Наявність відношень між мовними одиницями і доводить, що мова становить собою систему.

Кожна система існує для виконання певної функції. Мовна система існує як знаряддя спілкування і пізнання. Успішне функціонування мови забезпечується її складною, але надійною структурою. Справедливими є твердження, що мова - це система систем. У кожній мові можна виділити фонетичну, семантичну і синтаксичну системи.

1. Рівні мови - це підсистеми (яруси) мови. Основними рівнями мови є фонологічний, морфологічний, синтаксичний і лексико-семантичний. У кожному рівні мови досліджуються певні одиниці і відношення між ними (див.: пункт 2).

На фонологічному рівні досліджуються звуки мови, фонеми, склади, інтонація; на морфологічному - морфеми, форми слів; на синтаксичному - словосполучення і речення; на лексико-семантичному - лексеми (слова) і лексико-семантичні варіанти слів. Виділяють також морфологічний, словотворчий і фразеологічний рівні.

2. Одиниці мови - це постійні мовні елементи, які відрізняються один від одного призначенням, будовою і місцем у системі мови. За своїм призначенням одиниці мови діляться на номінативні, комунікативні та будівельні.

Номінативні одиниці мови називають окремі поняття, предмети. Основною номінативною одиницею є слово (лексема); складними номінативними одиницями є фразеологізми (пекти раків, накивати пятами, чуло моє серденько).

Основною комунікативною одиницею є речення: з допомогою речень люди оформлюють і висловлюють свої думки, почуття та волевиявлення, добиваючись взаємного розуміння.

Будівельні одиниці мови служать засобом побудови й оформлення номінативних і комунікативних одиниць мови. Найпростішими будівельними одиницями є фонеми (частина звука) і морфеми (частина слова). До будівельних мовних одиниць належать словотворчі моделі, а також моделі словосполучень і речень, за якими у мові будуються (творяться) слова, словосполучення і речення.

У мові є план вираження, тобто її форма, і план змісту, тобто її змістова сторона, інформація, що виражається мовою. Існування обох цих планів мови забезпечується спеціальними мовними одиницями. Відзначимо, що з-поміж чотирьох основних типів одиниць мови - фонем, морфем, слів і речень - перший тип (фонеми) обслуговує план вираження, а три наступні - ще й план змісту. Тому фонеми самі по собі ніякого змісту не виражають, є однобічними одиницями мови і не належать до знаків. Морфеми ж, слова і речення виражають певний зміст, є двобічними одиницями мови і становлять собою знаки мови або їх поєднання. У ланцюжку фонема - морфема - слово - речення кожна наступна одиниця побудована з попередніх. Тим самим кожна попередня одиниця у кожній наступній стає компонентом її форми. Отже, форма кожної наступної одиниці стає більш складною.

Так, основна одиниця фонетичного рівня - фонема. Це найменша звукова одиниця, яка відіграє смислорозрізнювальну роль.

Одиниця морфологічного рівня - морфема; це найменша значима одиниця мови.

Одиниця лексико-семантичного рівня - слово; одиниці синтаксичного рівня - синтаксична конструкція - словосполучення і речення.

Мовні одиниці різних рівнів відрізняються одні від одних ступенем складності. Нижчий рівень, фонетичний, складається з найпростіших одиниць (фонем), які є будівельним матеріалом одиниць наступного рівня, морфологічного, морфеми; одиниці лексико-семантичного рівня - слова - складаються з морфем, а синтаксичні конструкції, як одиниці наступного рівня, мають складовими частинами - слова. Наприклад, слово літній складається з таких фонем: /л/, /і/, /т/, /н/, /і/. Із фонем складаються морфеми: літ-н-ій, які створили слово; зі слів будуються різні синтаксичні конструкції: словосполучення - літній дощик або речення: Шумить літній дощик.

3. Відповідно до рівнів мовної структури будується й наука про мову. Вона складається з таких розділів: фонологія і фонетика - вивчає звукову будову мови; морфологія - вивчає морфемну будову слова й закономірності їх зміни; словотвір - вивчає способи й засоби творення слів; лексикологія й семантика - вивчають слово і його значення; фразеологія - наука про стійкі словосполучення; синтаксис - вивчає способи обєднання слів у синтаксичні конструкції і взаємовідношення між ними. Із фонологією й фонетикою звязана орфоепія, що втановлює правила вимови, графіка - про зображення звуків мовлення буквами й орфографія - правила написання слів. Із лексикологією і семантикою звязана лексикографія, що являє собою теорію і практику складання словників. Із синтаксисом звязана пунктуація, що встановлює правила вживання розділових знаків. Вище описані розділи мовознавства, повязані з рівнями мови. Але відрізняються галузі мовознавства, які вивчають мову в цілому з цієї чи іншої точки зору. До них належать стилістика, типологія, історична граматика, порівняльна граматика, етимологія, діалектологія, соціолінгвістика, психолінгвістика тощо.

Стилістика - галузь мовознавства, яка вивчає способи використання мовних ординиць і категорій у різних мовних стилях, а також функціональну стильову систему літературної мови в її сучасному стані.

Типологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає принципи і способи типологічної класифікації мов; 2) класифікація мовних одиниць на основі спільності яких-небудь ознак. Історична граматика вивчає граматичну будову мови в її історичному розвитку. Порівняльна граматика вивчає закономірності історичного розвитку мов шляхом порівняння їх граматичної будови. Етимологія - розділ науки про мову, що вивчає походження й історію окремих слів і морфем. Діалектологія - розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві) говори певної мови. Соціолінгвістика - галузь мовознавства, що вивчає загальні закономірності функціонування мови в суспільстві, особливості розвитку мови в різних суспільних умовах, вплив соціальних чинників на мову. Психолінгвістика - розділ мовознавства, а також сприйняття й формування мовлення і їх співвідношення із системою мови. Палеологія - допоміжна історично-філологічна дисципліна, що вивчає історію письма, закономірності розвитку його графічних форм та характерні особливості на основі стародавніх писемних памяток.